- читець
- -тця́, ч.1) Той, хто читає кому-небудь вголос. || Той, хто бере участь у художньому читанні, фахівець із художнього читання.2) заст., розм. Читач (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
читець
Смотреть что такое "читець" в других словарях:
читець — і заст. чтець 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов язок читати під час богослужінь з усіх священно богослужбових книг, крім Євангелія; 2. Особа, посвячена в цей чин; дяк; регент; заст. анагност … Словник церковно-обрядової термінології
читець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
читець-декламатор — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Таращук, Пётр Всеволодович — Таращук Петро Всеволодович … Википедия
церковник — а, ч. 1) заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). 2) Представник духівництва, особа, що має духовний сан. || Той, хто обстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію … Український тлумачний словник
анагност — див. читець … Словник церковно-обрядової термінології
регент — 1. Те саме, що читець; 2. Керівник церковного хору … Словник церковно-обрядової термінології
чтець — див. читець … Словник церковно-обрядової термінології
анагност — Анагност: читець, лектор [34] … Толковый украинский словарь
